Те, що в нашій державі до споживачів завжди ставилися, м’яко кажучи, невідповідним чином, вже ні для кого не секрет. З нашим споживачем можна робити все, що тільки заманеться: підсовувати йому в магазині товар, термін придатності якого давно збіг, надавати туристичні послуги не надто доброї якості, врешті–решт просто об матюкати, коли споживач намагатиметься висловити своє зауваження з приводу якості товпару чи обслуговування і т.д.

Тепер же його ще й можна змушувати погоджуватися на ті види послуг, які пропонує в односторонньому порядку та чи інша компанія, без особливого права вибору. Так, нещодавно під приводом того, що Україна зобов’язалася перед Європейською телевізійною спілкою до Євро-2012 повністю перейти на цифрове телебачення, ЗАТ „Воля кабель” почала переводити своїх абонентів, проти їх волі, ясна річ, на цей вид послуг. Взамін пропонується лише один варіант: купити собі звичайну антену і дивитися ті канали, які така антена може ловити. Враховуючи, що донедавна ЗАТ „Воля кабель” була монополістом з надання послуг трансляції аналогового телебачення на Лівому березі м. Києва, то споживачам просто складно буде знайти іншу кампанію, що надає подібні послуги, тож вони мусять або приймати волю „Волі”, вибачте за каламбур, або дивитися декілька українських каналів, при чому - в невисокій якості трансляції через звичайну антену.

Очевидно, що таке зухвале поводження пояснюється тим, що компанію «кришують» впливові особи. Нещодавно в ЗМІ зявилася інформація, що власники «Волі кабель» мають певне відношення до Блоку Юлії Тимошенко.

До речі, якщо хтось не помітив: абонентів стали масово переводити на цифрове телебачення саме напередодні президентської виборчої кампанії. Що це значить? Це значить, що напередодні виборів у значної частини мешканців Києва будуть транслюватися всі основні російські телеканали (до Нового року триватиме промоакція, за якої по ціні 24 гривні кияни можуть переглядати понад 90 каналів!). З одного боку, це є „передвиборчим подарунком” проросійськи налаштованим мешканцям столиці. З іншого – це можливість решті киян подавати кремлівську точку зору на події в Росії та Україні, а також – залякувати наших громадян різними війнами (газовими, холодними), які будуть мати місце, якщо ми оберемо „не того” кандидата. 

Сергій Багряний