 |
Важливі Новини (Суспільство) |
|
29.11.2011 У львівській школі збудують повстанську криївку  |
 В загальноосвітній середній школі №21 з 29 листопада 2011 року розпочинається побудова макету справжньої повстанської криївки. За виготовлення цієї споруди взялись члени Львівської обласної громадської організації «Молодіжний націоналістичний конгрес» (ЛОО МНК) разом з учнями та вчителями школи |
 |
| 28.11.2011 Міжнародна громадська організація "Українська Європейська Перспектива" та українці Чехії вшанували пам'ять жертв Голодомору та тоталітарного режиму |
 26 листопада в Києві біля Національного меморіалу пам'яті жертв Голодоморів, в усіх обласних центрах, районних центрах та навіть у найменших населених пунктах країни відбулися пам'ятні заходи з нагоди вшанування 78 роковин Голодомору. Нас, українців, підтримали 32 країни світу |
|
| 28.11.2011 Українська спільнота в Cіднеї віддала шану жертвам Голодомору 1932-1933 років |
 Австралійські українці вкопали в землю перед церквою 33 чорних прапорів, які там будуть ще кілька днів. Вшанування продовжувалося в прицерковній залі: отці Володимир Люлька і Михайло Cмолинець з Української Aвтокефальної Православної Церкви та отці з Української Католицької Церкви Cимон Цькуй і Ждан Коломиєць відправили Cоборну Панахиду |
|
| 28.11.2011 В Криму вшанували пам'ять жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні |
 26 листопада 2011 р. в Сімферополі відбувся жалобний мітинг з нагоди Дня вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 р. р. в Україні |
|
| 27.11.2011 Угорські українці вшанували пам’ять жертв Голодомору |
 26 листопада у Будапешті пройшов День пам’яті жертв Голодомору. Захід влаштували Центральний орган національного самоврядування Угорщини (ДОСУУ), національне самоврядування Ференцвароша (ІХ район Будапешта), Товариство української культури в Угорщині (ТУКУ), Центр української культури, освіти й документації за підтримки Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» |
|
| 25.11.2011 «Пам’ятаймо про дітей, убитих Голодомором!» — поет Микола Петренко |
 У неділю, 27 листопада, о 13:00 у Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» за адресою Львів, вул С. Бандери, 1 (вхід з вул. К. Брюллова) відбудеться творча зустріч із автором книжок про репресоване дитинство — відомим письменником Миколою Петренком, а також презентація його найновіших видань для дітей |
|
|
|
Суспільство
12.07.2011
Щоденник незалежності – міркування американського українця |
 До незалежності: Моє відношення до України, до української нації, до її історії, мови, культури, а також до її ворогів, перевертнів, або навіть тих котрі її не знали чи не хотіли знати, наскрізь насичене домашнім скеруванням - вихованням та надхненням моїх батьків, їх друзів, їх оточенням, взагалі їх поколінням, яке співало у націоналістичному гимні і дійсно було переконаним, що „зродились (вони) великої години, з пожеж війни і полумя вогнів, плекав (їх) біль по втраті України, кормив (їх) гніт і гнів на ворогів.”
Батьки були емігрантами з України з виразною націоналістичною ідеологією. Батько, до речі, був провідним членом ОУН з під стягу Степана Бандери, відбув кількаразове увязнення, спершу поляками, а опісля відсидів від вересня 1941 до травня 1945 у німецькому полоні ( в тому часі до січня 1945 у безславному таборі Авшвіц) за свою участь у українському націоналістичному русі. Запізналися вони ще в Україні, тоді зустрілись знов і одружились в переселенських таборах Німеччини після війни, де навіть у тих примітивних, важких для виживання умовах, вони займалися суспільно-громадською, а то і політичною діяльністю.
Емігрування їхнє було примусове, і тому поселення в США в 1951 році мало уявний тимчасовий характер з певною метою-- творити фронт боротьби проти московсько-большевицького ворога. Це підозрювали навіть американці і тому при приїзді батько опинився у третьому полоні (американському) на острові, ізольований від дружини і дочки, поки американці провірили небезпечність цього українського націоналіста.
Виховання дітей відбувалося з тим самим наміром – вони мусіли бути українськими патріотами, а фактично хотілося, щоби вони теж були націоналістами. Мій батько був членом Пласту, але за дорученням ОУН організував Спілку Української Молоді передусім для того, щоби зорганізувати таким чином і молодь Наддніпрянщини де не було традиції Пласту, моя сестра і я були вписані у СУМ.
Це відносно важливий чинник тодішнього виховання, про що навіть тоді писала совєтська пропаганда, називаючи виховників СУМ „майстрами удару в спину.” Як кажеться в кожній байці трішки правди. СУМ в США, Канаді, Західній Європі, Південній Америці, Австралії намагався виховувати майбутніх борців за незалежність. СУМ не крився своїм „донкіготизмом” чи своєю сполітизованою програмою і гасло Бог і Україна не були просто слова. Ми були навчані не тільки любити своє, але також боротися з ворожим. Ясно, що не було нічого більш ворожого ніж москаль і його тодішня екпозитура СССР.
Нас вчили не тільки деклямувати вірші Тараса Шевченка, Івана Франка чи Лесі Українки, танцювати Гопака чи Аркана, але також заставляли вислуховувати гутірки і вдома, і в СУМ про наших великих українських героїв. Вбивство Степана Бандера було сприйнято не тільки з великою жалобою, але також з почуттям, що треба помстити. Тому що жили ми в Ню Йорку, часто нам вдавалося проявляти свою лють проти ворога перед будинком Постійного представництва СССР до Обєднаних Націй. Хлопці, а також і дівчата змагалися хто може виконати символічний напад у якійсь формі на це символічне приміщення, де у нашому місті знаходиться ворог нашого народу.
У цьому пляні я за свою молодість та студентських часів був кількакратно арештований за демонстрації проти СССР, а навіть за побиття американського поліцая, який мені виявлялось захищав мого ворога. Студентські роки пройшли у великому запалі. Ми студіювали ідеологію українського націоналізму - Шевченка, Міхновського, Донцова, Полтаву, Горнового, та інших та переводили систематично акції демонстрації в обороні українських політичних вязнів на Рідних Землях та проти приїзджаючих носіїв совєтської пропаганди. Ця діяльність проходила через студентські структури Товариства Української Студіюючої Молоді ім. М. Міхновського, Союзу Українських Студентських Товариств Америки та Центрального Союзу Українських Студентів.
Все це була підготовка до зрілої політично громадської праці в центральній репрезентації українців в США, Українському Конгресовому Комітеті Америки та Світовому Конгресі Вільних Українців.
Незалежність: В 1990 році я перебрав функції Екзекутивного заступника Президента в той час вже тяжко хворого Президента УККА ред. Ігната Білинського. Події 1990 року в Україні, а зокрема Проголошення суверенітету 16 липня вказували, що тогочасні процеси незвично динамічні. Ми сподівались вагомих подій і готовили американський грунт для цього.
Всеж таки Проголошення незалежності в суботу 24 серпня 1991 нас приголомшило. Не пригадую у моєму життю більш радісного надійного дня. У тій єфорії ми розуміли змісця, що нові відносно несподівані події вимагають прискореної дуже серйозної і пильної дії. І так ми взялися впливати на наш уряд в США, щоби США визнала незалежну українську державу та обмінялася дипломатами. Фактично вже другого дня укранці в Ню Йорку вийшли перед будинок Організацій Обєднаних Націй з вимогою міжнародного визнання незалежності.
Намагання визнання України Президентом США треба розуміти в контексті тогочасних подій. Не так довго як заледве три тижні перед Проголошенням Президент США Джордж Г. В. Буш відвідав Москву і Київ. Його виступи не могли бути більш пригноблюючими для українців в Україні і в США. Він висловив підтримку не тільки Президенту Горбачеву, але і для СССР в Києві, прозвав українські змагання до незалежности самогубчим націоналізмом та на кінець свідомо висловив неправду, що українці в США підтримують цю його політику. В цьому контексті ми зрозуміли, що перед нами важкий шлях.
Слідували наступні заходи: почалось конкретне листування з Білим Домом про зазіхання на українську територію навіть здавалося б великого демократа Бориса Єльцина, про потребу встановлення Україною незалежних збройних сил, про скасування колишніх торговельних барєрів та надання пільг і допомоги новій державі. Ми провели резолюцію в обох палатах Конгресу США доручаючи Президентові США визнати українську державу, влаштували величаву маніфестацію на користь України перед Білим Домом у Вашінгтоні, врешті відбули особисту зустріч з самим Президентом Бушем у Білому Домі, на якій Президент обіцяв визнати незалежну державу зараз після референдуму 1 грудня.
Пройшов надзвичайно переконливий референдум, але не було визнання. Пройшло ще три тижні, відбулася зустріч Єльцина, Шушкевича і Кравчука, Біловезька угода, де фактично був розвязаний СССР, врешті 25 грудня 1991 року зрезигнував Президент СССР Міхаїл Горбачов, і щойно тоді США визнала незалежну українську державу.
20 років незалежності: Ми зрозуміли, що державу треба було розбудовувати, а то і виліковувати від російської імпперської та радянської спадщини. Але в ретроспекті ми помилилися головне у тому, що бачили ми Україну і її населення як діяспору - націоналістичною, забули ми про наслідки Голодомору на сучасні покоління, про штучні переселення, не передбачували ми, що колишні радянські політруки просто перефарбуються, і що вони це зроблять не на користь народу, а задля власного корита.
Що зробила Діяспора для розбудови молодої української держави? Все що було в її можливостях. Що дала молода українська державі Діяспорі? Нове надхнення, переживання широкого діяпазону великої радості і надії та глибокого смутку та зневіри, але також виразну ідентичність для світового політичного товариства та доповнюючі кадри.
Відносини були спершу обережними, а остаточно за 20 років стали взаємно обопільними і навіть в багатьох випадках близькими. Були зроблені великі помилки, але врешті Діяспора зрозуміла різницю співпрацї з народом та з владою. Діяспора пізнала, що влада не конечно працює для народу.
В підсумках треба зробити короткий аналіз. Провідні керівники відновленої української держави були ідеологами комунізму, утаємниченими господарами радянського технологічного арсеналу, а у СССР вся технологія була скерована у військовому напрямку, радянськими економістами на швидку руку перевихованими на ринкову економію, ну і звичайно апаратчики які різними способами, також тяжкою працею, але і нечесною грою прийшли до влади. Були колгоспники, радянські історики і радянські юристи, які розуміли свою роль всупереч загальноприйнятим засадам права, тобто захищати народ. Доля штовхнула їх „будувати українську державу” з усіма її перетвореннями людськими і фізіологічними, та піклуватися добробутом народу в контексті відкритого суспільства. Радянською пропагандою (читай „брехнею”), що немає ніде так добре як у нас, вже не можна було пройти. Світ відкрився в наслідку демократичних процесів і свобід, а також через технологію.
Україна на протязі 20-и років фактично тупцювала на одному місці, один крок вперед, один взад. Але мабуть добре, що тільки один крок взад. 20 років це помітний пробіжок часу та природою відповідний для вирощення нового покоління. Тому Україна сьогодні краща чим вона була 20 років назад.
Відновлення державної незалежності 24 серпня 1991 року ми торжествуємо як в Україні так само і в Діяспорі. Це свято надій нашого народу, у нашій християнській традиції це свято перемоги добра над злом. Ми відзначаємо всі досягнення та успіхи на шляху розвитку національного життя і бодай на один день забуваємо гризоти. Спільно з народом на Рідних землях та у діяспорі ми підносимо блакитно-жовтий стяг та тризуб як символи нашої державної зрілості та славимо наших прадідів та героїв, які дали нам нагоду сьогодні святкувати Свято надії укранської нації.
Торжествуймо з народом, з щирими патріотами, а не з тими які працюють проти незалежної державності на ділі, хоча словесно присягають свою вірність народові, або і відкрито поборюють нашу довгоочікувану і тяжковиборену державну незалежність, відкидають нашу мову, заперечують правдиві трагічні сторінки нашої історії, зневажають наших героїв, а натомість прославляють наших переслідувачів та їх символи.
З кожним роком Україна міцніє, бо з кожним роком Господь Бог зменшує ряди перевертнів або просто людей з радянською менталістю. Натомість приходять до праці ширі українські патріоти з Західною орієнтацією в сторону Європи, і якнайдальше від Москви. 20 річниця це дійсно радісне свято, 25-а буде ще більш радісною, 30-а ще більш і так далі. З кожним роком ми ростимо як державна нація.
Ню Йорк, 8 липня 2011 Аскольд Лозинський
Стаття написана на замовлення журналу "Березіль" і друкується у №7-8 часопису. |
|
 |
Пряма мова (Суспільство) |
|
 Зави Головного управління міліції в м. Києві про те, що пан Ушинський, вже літня людина, сам кидався і бив міліціонерів, котрі поводились «професійно й толерантно» - є нічим іншим, як спробою обілити правопорушників.
УВКР заявляє свій рішучий протест з приводу цинічного і брутального побиття члена своєї Президії |
|
 Ми не втрачаємо надії, що Ви зрозумієте помилковість Ваших сьогоднішніх позицій, та приймете тягар чесної служби нашому народу в Україні і поза нею, та конкретними діями проявите зміну у Вашому політичному курсі в сторону конструктивних дій відносно міжнародних стандартів щодо людських та національних прав, та у гуманітарних, правових, та економічних площинах |
|
 Студенти Національного університету «Острозька академія», виявляючи свою національну свідомість та патріотизм, звертаються до української громадськості з проханням відзначити на загальнодержавному рівні у 2012-му році 1160-річчя заснування української держави |
|
|
|
Реклама |
|
|
|
