 |
Важливі Новини (Суспільство) |
|
29.11.2011 У львівській школі збудують повстанську криївку  |
 В загальноосвітній середній школі №21 з 29 листопада 2011 року розпочинається побудова макету справжньої повстанської криївки. За виготовлення цієї споруди взялись члени Львівської обласної громадської організації «Молодіжний націоналістичний конгрес» (ЛОО МНК) разом з учнями та вчителями школи |
 |
| 28.11.2011 Міжнародна громадська організація "Українська Європейська Перспектива" та українці Чехії вшанували пам'ять жертв Голодомору та тоталітарного режиму |
 26 листопада в Києві біля Національного меморіалу пам'яті жертв Голодоморів, в усіх обласних центрах, районних центрах та навіть у найменших населених пунктах країни відбулися пам'ятні заходи з нагоди вшанування 78 роковин Голодомору. Нас, українців, підтримали 32 країни світу |
|
| 28.11.2011 Українська спільнота в Cіднеї віддала шану жертвам Голодомору 1932-1933 років |
 Австралійські українці вкопали в землю перед церквою 33 чорних прапорів, які там будуть ще кілька днів. Вшанування продовжувалося в прицерковній залі: отці Володимир Люлька і Михайло Cмолинець з Української Aвтокефальної Православної Церкви та отці з Української Католицької Церкви Cимон Цькуй і Ждан Коломиєць відправили Cоборну Панахиду |
|
| 28.11.2011 В Криму вшанували пам'ять жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні |
 26 листопада 2011 р. в Сімферополі відбувся жалобний мітинг з нагоди Дня вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 р. р. в Україні |
|
| 27.11.2011 Угорські українці вшанували пам’ять жертв Голодомору |
 26 листопада у Будапешті пройшов День пам’яті жертв Голодомору. Захід влаштували Центральний орган національного самоврядування Угорщини (ДОСУУ), національне самоврядування Ференцвароша (ІХ район Будапешта), Товариство української культури в Угорщині (ТУКУ), Центр української культури, освіти й документації за підтримки Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» |
|
| 25.11.2011 «Пам’ятаймо про дітей, убитих Голодомором!» — поет Микола Петренко |
 У неділю, 27 листопада, о 13:00 у Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» за адресою Львів, вул С. Бандери, 1 (вхід з вул. К. Брюллова) відбудеться творча зустріч із автором книжок про репресоване дитинство — відомим письменником Миколою Петренком, а також презентація його найновіших видань для дітей |
|
|
|
30.07.2010
Навіщо в Україну їздять московські чиновники в рясах |
 Саме як візит чиновника в рясі можна сприймати приїзд Кирила (Гундяєва) до України. Є на те чимало причин, щоб сприймати московського патріарха як російського державного чиновника, а вже потім – як церковного діяча.
Насамперед, про історичну обумовленість. Ще від початку оформлення Московської церкви визначальний вплив на кадрові призначення в ній відігравав той фактор, хто керував країною. А керувала тоді, як ми добре пам’ятаємо, Золота Орда. Стати митрополитом без ханської ласки було справою нереальною, оскільки у золотоординській резиденції прекрасно розуміли значущість духовного впливу на широкі маси.
Після звільнення від ординської залежності в умовах зміцнення тоталітарної Московської держави роль і завдання церкви йшли поруч з державною політикою, невід’ємним атрибутом якої був міф про власну вищість і експансіонізм, підкріплений теорією "Третього Риму".
За часів горезвісного царя Петра церкву у Московщині цілковито підпорядкували державі, перетворивши її на державну інстанцію у вигляді Священного Синоду. До 1918 року у Росії патріархів не обирали. Як відомо, більшовики зі своєю патологічною мрією знищити релігію і церкву здійснили чимало зусиль у цьому напрямку. Багатьох перестріляли, чимало заслали, багато церков зруйнували.
А тут німецько-совєтська війна не забарилася. Як стало очевидно, на ідеї совкового патріотизму перемога не виходила.
Довелося зробити деяке послаблення. Згадали про потенціал церкви, яка на середину сорокових ледь жевріла. Під контролем працівників органів з «холодним розумом і гарячим серцем» обрали (призначили) нового патріарха.
У подальші роки діяльність церкви в СССР здійснювалася під цілковитим контролем органів безпеки, як і всі інші ланки життя совдепії. Навряд чи відбулися корінні зміни у відносинах органів безпеки і російської церкви після розпаду совєтської імперії. З рештою, завдання держави і церкви щодо московської зовнішньої політики збігаються.
Московська церква, попри свою офіційну від окремішність від держави, виконує певні державні завдання (не лише на терені РФ, а, головним чином, за кордоном). І справ йде зовсім не про духовність. Коли Кирил заявляє про ідею Святої Русі, то, насправді, це нічим не різниться від закликів про відродження СССР чи Російської імперії.
Тільки пам’ятаючи про кількасотлітню історію Московії та її взаємодії з церквою, можна оцінювати візит московських церковних діячів. Результати візиту, як кажуть, не забарилися. 26 липня 2010 року вийшло «Обращение Священного Синода Русской Православной Церкви к православным христианам Украины, пребывающим вне единства со Святой Церковью», яке є грубим втручанням у внутрішньоукраїнські церковні справи.
«И нет преград, не позволяющих вернуться к церковному общению; вернуться туда, где, как и на небесах, будет больше радости…», – йдеться в заяві. Про яку радість йдеться – не відомо, але події 28 липня у Києві стали вельми промовистими. Біля Володимирського собору десятки священиків та сотні паломників з'їхалися з усієї України.
Багатьох вірян затримали в дорозі. На під'їзді до Києва по кілька годин спілкувалися з міліцією. У водїів сумських автобусів з вірянами УПЦ КП представники міліції відібрали технічні паспорти і змусили пасажирів кілька годин мордуватися у розжарених сонцем транспортних засобах.
Цинічного змісту набуває "Повідомлення ДЗГ МВС України щодо забезпечення правопорядку під час святкування Хрещення Київської Русі", у якому йдеться, що "Заяви представників окремих конфесій щодо начебто вибіркової заборони в’їзду паломників до місць святкування Дня Хрещення Київської Русі не відповідають дійсності та носять провокативний характер".
Парафіянам УПЦ КП перешкоджали під час в’їзду до Києва. Мотивувалося це турботою про громадський порядок і недопущення скупчень великої кількості людей. Але ж виїхати з Києва парфіянам теж не давали змоги!
Чим можна пояснити вилучення документів, як не цинічним знущанням з парафіян "неправильної" з погляду сучасної влади конфесії?! У ситуації з московським гостем було все зовсім інакше. Кирило заявив, що загалом "дуже задоволений рівнем діалогу з представниками української влади і громадськості" під час своїх других пастирських відвідин України.
Такий задоволений, що аж нагородив Януковича найвищою нагородою РПЦ, бо, мовляв: "Як політик він спирається на православний світогляд'. Не знаю, що там у кого зі світоглядом, але усі ще добре пам’ятають, про те, як новоспечений орденоносець гучно з трибуни заявляв у 2004 році про "козлов, коториє мєшают нам жить". Дуже "по-православному'! Дії київської міліції з перешкоджанням пересуванню парафіян теж, мабуть, "по-православному"?! Що не зробиш, щоб догодити московському гостю?!
Під час служби у Софійському соборі Кирило заявив: "На усьому просторі Святої Русі одні святі, одні святині і одна Церква". Певна річ, що до "Святої Русі" (у розумінні Кирила) входить і Росія, й Україна, й Білорусь.
Така маленька есесесерія, за якою сумують різного штибу московські імперіалісти включно з самим Гундяєвим! Чи могло б бути інакше? Не дарма ж Кирил з 1989 до 2009 року очолював Відділ зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату. Цю установу було засновано 4 квітня 1946 р. Поміркуйте, які органи стояли і стоять за цією структурою і яку вона політику могла впроваджувати! Ото ж бо!
А тепер дещо про спільних святих. Наприклад, Ніколай ІІ.
Можливо, для декого з росіян колишній цар (саме колишній, бо загинув він у 1918 р. вже понад рік по тому, як зрікся влади) і є святим, але до чого тут Україна? У чому полягала святість Ніколая ІІ у ставленні до України? Чим він кращий за ті сотні жертв комуністичних репресивних органів, які свого часу цілеспрямовано знищили сотні наших земляків (і, до слова, дали теперішнім московським гостям у рясах "путівку у велике життя")?
Розглянемо іншу особу – генерала А.Власова. На Заході РПЦ(з), яка є тепер є складовою цілої РПЦ, цілком позитивно ставиться до цієї історичної постаті.
Цікаво, чи Кирило розділяє ці погляди. Мабуть, не розділяє! То не завадило б їм спочатку самим розібратися у своїх святих і героях, а потім вчити українців, як жити.
Тим більш, що українці й самі розберуться з часом хто є хто і кому служить. Теревені про спільних святих, спільні святині – це ланка політичної пропаганди, спрямованої на відтворення новоімперського простору з центром у Москві.
Заява Кирила про те, що він щороку планує приїздити до України є логічною з огляду на політику сучасної влади зі здавання Москві українських національних інтересів. Не диво, що іноземним гостям наші власті більше раді, ніж власним громадянам. |
|
 |
Пряма мова (Суспільство) |
|
 Зави Головного управління міліції в м. Києві про те, що пан Ушинський, вже літня людина, сам кидався і бив міліціонерів, котрі поводились «професійно й толерантно» - є нічим іншим, як спробою обілити правопорушників.
УВКР заявляє свій рішучий протест з приводу цинічного і брутального побиття члена своєї Президії |
|
 Ми не втрачаємо надії, що Ви зрозумієте помилковість Ваших сьогоднішніх позицій, та приймете тягар чесної служби нашому народу в Україні і поза нею, та конкретними діями проявите зміну у Вашому політичному курсі в сторону конструктивних дій відносно міжнародних стандартів щодо людських та національних прав, та у гуманітарних, правових, та економічних площинах |
|
 Студенти Національного університету «Острозька академія», виявляючи свою національну свідомість та патріотизм, звертаються до української громадськості з проханням відзначити на загальнодержавному рівні у 2012-му році 1160-річчя заснування української держави |
|
|
|
Реклама |
|
|
|
